Закарпаття має власну коштовність – трюфелі

За вдалий трофей з «тихого полювання» – гарне авто.

Цілком реально заробити небачену суму, якщо успішно прогулятися карпатським лісом. Звісно, коли знайдеш коштовність – трюфель. Декому вдається. Але справа ця дуже непроста і, власне, такою ж мірою пікантна, як і дорогий гриб – мрія гурманів і … певних чоловіків, пише Uzhgorod.in.
Білий цінніший за легендарний чорний трюфель – стверджує краєзнавець Федір Шандор. 
І цей коштовний гриб у нас можна знайти на Перечинщині і Великоберезнянщині та ще деінде в горах, і декому це таки вдається. Наприклад, цієї осені дехто «вполював» і майже 10 кілограмів делікатесного гриба. Він непоказний (схожий на таку собі «покручену» картоплю), але дуже цінний. 
Вага свіжого сягає близько 3000 євро за кілограм. А в якісно висушеного вартість скочить і в десять разів. У Європі ж – множмо ціну щонайменше на два. Але ринок – «сірий». Адже у ЄС серйозна система контролю: різноманітні сертифікати і навіть дозволи Асоціації трюфелістів, в яку наша держави досі не включена. Тож хто, як і за скільки торгує зібраними на Закарпатті трюфелями – складно розвідати так само, як і знайти трюфельні місця. А це справа не лише удачі, а й цілеспрямованої роботи. І не тільки людської. В одному з «трюфельних районів» на дорогий гриб полюють не з «фольклорною» свинею, а з мисливським собакою. Пес, навчений на трюфелі, сам стає «золотим», адже його годують дорогим грибом, аби шукав його за ароматом. 
Саме запах трюфеля і належить до його головних принад, окрім унікального біохімічного складу: доходить до того, що гурмани вдихають порошок з висушеного трюфеля, а ще п’ють із ним каву. І, так, аромат гриба викликає залежність – любителі не можуть ним надихатися, а без цієї люксової спеції все стає несмачним…
В одному з ужгородських ресторанів, де можна скуштувати трюфель, віддають перевагу чорному – і так само за тонкий аромат. 
Деколи страву з додатком гриба присмачать ним просто перед клієнтом: кухар зріже тонку пелюстку трюфеля спеціальним ножем чи на спеціальній тертці. Звісно, ціна наїдку різко стрибне вгору. Загалом готують як умовно звичайні страви, додаючи трюфель як приправу, так і «чаклують» всілякі вигадки – від соусів і аж до алкогольних напоїв, настояних на грибі.
Федір Шандор називає білий трюфель одним із грибів-спецій Закарпаття поруч зі зморшком їстівним та трутовиком лускатим, зрозуміло, в сотні разів ціннішим. Знавець вважає закарпатські трюфелі не просто ще однією фішкою нашого туристичного краю, що вже славиться гастрономічними цікавинками, а й припускає, що дорогий гриб може бути вартим уваги предметом «експорту», відтак способом краянам заробити. Звісно, легальність всього цього процесу лишаємо за дужками.
Натомість з причинами цінності гриба все зрозуміло: окрім виняткових гастрономічних якостей (гурмани вважають аромат трюфеля унікально приємним і таким, що непорівнюваний з жодним іншим смаколиком), він є найкращим у світі афродизіаком, найпотужнішим. Саме тому в певних колах подарувати порошок висушеного гриба впливовому літньому чоловікові вважається вдалим і престижним презентом. Разом з тим, висока вартість трюфеля пов’язана, зрозуміло, і з тим, що він просто є рідкісним. Дослідники стверджують, що італійське слово tartufo, яке є назвою трюфеля, подарувало ім’я персонажу комедії Мольєра – Тартюфу, котрий уособлю лицемірство, адже сам гриб вічно ховається.  А через те, що трюфелі то починають рости в певному місці, то потім зникають, а ще частою відсутністю трави на цих місцинах, трюфелю в народі надавали магічної сили: в давній Європі ці гриби називали «слиною чаклунів», а також вважали, що він «народжується» з мінералів, які «скувала» в землі блискавка…
До слова, закарпатці продають свої «магічні» трюфелі, зрозуміло, в сусідні європейські країни, як от Угорщину і Словаччину, а далі ділки вже можуть переправити їх навіть за океан. В Україні зростає цікавіть до трюфельного бізнесу – цінні гриби збирають і на Галичині, а у Харкові планують вирощувати штучно, створивши спеціальну ферму. У полюванні на дикі трюфелі в Карпатах є ще одна родзинка: гриби, які, згадаймо, ростуть в землі на певній глибині, живуть у союзі з деревами і можуть розвинутися лише під здоровою (!) рослиною. Тож – бережімо наші рідні ліси!
скачать dle 11.3