8 березня - це про права людини: за що борються та чого досягли українські феміністки
За останні кілька років питання фемінізму в українському суспільстві стоїть доволі гостро. Все впирається в те, що мало хто розуміє, яких саме прав не вистачає жінками і чому вони прагнуть захищати наявні. Щороку, перед 8 березня у ЗМІ та соціальних мережах розгортаються справжні баталії. Чимало хто запевняє, що 8 - березня варто скасувати, адже це тупе і непотрібне нікому радянське свято, хтось стверджує, що свято "весни і краси" повинне бути бодай задля того, аби нагадувати нам про важку долю жінок і про те, як їх потрібно любити... Феміністки ж переконані (й історія тут, погодьтеся, на їхньому боці), що 8 березня - це про права людини, про можливості жінки бути повноцінною частиною суспільства на рівні з чоловіками, тому хоча б згадувати про ці події раз на рік, на їхню думку, точно варто. Та й в країні, де щороку 600 жінок гинуть від домашнього насильства, а тіло жінки об`єктивують з усіх сторін тільки заради вдалої реклами, говорити про права та можливості необхідно. І варто це робити, напевне, не лише напередодні 8 березня.
Ми спробуємо розібратися, які права жінки в Україні мають, а яких їм не вистачає. А також розберемося у тому, чому і скільки жінок потерпають від домашнього насильства або мають, до прикладу, меншу зарплатню, ніж чоловік на аналогічніц посаді з рівноцінними обов`язками. Зараз майже кожна третя жінка здобуває вищу освіту, ходить на роботу, а майже кожна - має у своєму гардеробі джинси. Однак ще 100 років тому всі ці звичні для нас речі були недоступні для жінок.
Права, що ми здобули
Наразі жінки в Україні можуть вільно обирати собі професію та здобувати необхідні навички. Однак поді на "жіночі" і "чоловічі" професії у нас досі існує. Навіть більше, лише з кінця 2017 року в Україні жінки отримали право працювати на усіх можливих посадах і в усіх професіях.
У 1848 році в Європі з'явилися перші організації робітниць. У Російській імперії з 1862 року почало діяти Товариство жіночої праці. А у 1864 році в Санкт-Петербурзі відкрився перший магазин рукоділля, який запрошував на роботу жінок, що було нечувано на той момент. В Україні жінки мали право вільно працювати вже після перевороту 1917 року. Але не у всіх галузях. Тільки 21 грудня 2017 року Верховна Рада України скасувала перелік із понад 450 професій, заборонених для жінок. Серед них – робота у гірничій галузі, металургії, на хімічному виробництві. Обмеження також були у військовій службі, правоохоронній діяльності, в галузях харчового виробництва, транспорту, зв'язку та сільського господарства. Наприклад, жінка не мала права водити автобус, поїзд метро. Жінка могла працювати лише стюардесою, а керувати літаком не могла.
Жіноча зайнятість переважає у видах діяльності з найнижчою заробітною платою – наданні комунальних та індивідуальних послуг, діяльності готелів та ресторанів, освіті, охороні здоров'я та соціальному забезпеченні (в них жінки становлять 60-83% працюючих). Водночас "чоловічими" видами діяльності залишаються високооплачувані галузі промисловості, транспорту та сфери інформаційно-комунікаційних технологій (61-79%). Більшість керівних посад продовжують займати чоловіки.
Але для того, аби могти працювати, жінці спершу треба отримати освіту. Перші жіночі початкові школи в деяких країнах Європи виникли в 16-17 ст. Мета їх була обмеженою – навчання і виховання майбутньої дружини, господині та матері. Питання доступності загальної вищої освіти для дівчат постало лише у червні 1868 р., коли cенат Лондонського університету проголосував за допуск жінок на загальний іспит, і таким чином став першим у світі університетом, який прийняв жінок. Кандидатки повинні були складати принаймні шість предметів: латинську та англійську мови, англійську історію, географію, математику, природну філософію, хоча б дві мови з грецької, французької, німецької та італійської, а також хімію або ботаніку. У період з 1869 по 1878 рр. понад 250 жінок здали екзамени в університеті і 139 із них отримали дипломи. З того часу почалася нова ера – вищої освіти та кращих можливостей для жінок, хоча й не відразу.
"У дівчат, які відвідують коледж, мозок стає більшим і важчим. Кров таким чином приливає до мозку і відливає від матки, в результаті чого жінка може стати безплідною", – писав у 1873 році гарвардський професор Едвард Кларк у своїй праці Стать в освіті.
Цікаво, що в Україні вже у 1911 році жінки отримали право також ставати нарівні з чоловіками професорськими стипендіатками. У цей же час з'явилися перші в Україні докторки наук: філолог Софія Щеглова в 1915 році склала магістерські іспити, а в 1918 році стала однією з перших жінок, які захистили у Київському університеті магістерську дисертацію з фаху російської мови та літератури (але з української тематики), високо оцінену фахівцями. Однак, незважаючи на відкритість вищої освіти та наукових ступенів для жінок ще з початку XX століття, Україна й досі не поборола дискримінаційний та стереотипний підхід до вивчення деяких шкільних предметів. Наприклад, курс "трудового навчання" й досі часто має чіткий гендерний поділ: дівчатка навчаються готувати і шити, а хлопці – майструвати стільці.
Про право одягатися за бажанням. Вперше офіційно жінкам дозволили одягати штани лише у 1892 році тільки для катання на велосипеді. В інших випадках – лише спідниці і корсети. Вже на початку XX століття в Англії стався скандал, коли жінки почали одягати чоловічі штани для роботи у шахтах. До цього вони одягали довгі спідниці, які потрібно було підкочувати на час роботи.
28 травня 1923 року генеральний прокурор США дозволив жінкам вільно одягатися у штани, але навіть такий дозвіл не призвів до великого попиту на цей вид одягу серед жінок. А в Україні, до слова, досі дійсний наказ 155 Секретаріату Кабінету Міністрів України від 2010 року про затвердження вимог до зовнішнього вигляду працівників, у якому жінкам рекомендують таке: "не варто зловживати брючними костюмами і брюками".
Аж до 1960-х років студенткам Кембриджського університету заборонялося з'являтися на заняттях у брюках. Також цей рік запам'ятався появою довгих жіночих брюк, які були представлені Андре Курежем на подіумі. Саме з появою довгих штанів життя жінок стало трохи легшим. Сьогодні, завдяки старанням наших попередниць, ми можемо обирати, носити нам спідниці і сукні чи штани.
Зараз в Україні жінка може виходти заміж за того чоловіка, якого обере саме, а також при бажання - може розлучитися. Але так, як розумієте, було не завжди. В Україні можливість розлучення часто регулювалася звичаєм або релігійними нормами. На початку XX століття шлюб припинявся лише у разі смерті одного з подружжя, тоді дозволявся вступ у новий шлюб. Щодо можливості розірвання шлюбу, то його умови були настільки обмежені, що це була майже заборона. Шлюб міг бути розірваний лише духовним судом на прохання одного з подружжя у визначених випадках, але ініціювати це могли обоє. Слід наголосити, що дуже мала вірогідність розірвання шлюбу (розлучення) у ті роки була зумовлена не лише законодавством, а й різким осудом церкви, громади, всього сімейного та соціального оточення. Вважалося, що розлучення є відхиленням від соціально прийнятних норм поведінки. Тому розірвати шлюб могли дозволити собі лише представники вищих соціальних верств населення, які були економічно і соціально захищені.
Про виборчі права. Знову ж, зараз жінка в Україні має не лише пасивне виборче права, а й активне, тобто може сама обиратися у органи влади. Зараз у це важко повірити, але ще якихось 100 років тому у жінки не було жодних політичних та громадянських прав. Першою країною, де жінки отримали право голосувати, стала Нова Зеландія – це був 1893 рік. Перші жінки-депутатки були обрані до парламенту у Фінляндії в 1906 році. На те, щоб уся Європа визнала громадянські права жінок, пішло більше 70 років. У Швейцарії жінки отримали право голосувати на виборах федерального рівня лише у 1973 році, у Португалії – в 1974-му. Першою жінкою, яка очолила країну внаслідок всенародного голосування, стала у 1980 році президент Ісландії Вігдіс Фіннбогадоттір.
В Україні жінки отримали виборчі права 19 березня (за новим стилем це 1 квітня) 1917 року. Більшість жіночих союзів підтримали революцію у своїх текстах, листах, прокламаціях і сподівалися, що їм відразу нададуть виборчі права. Тимчасовий уряд спочатку проігнорував їхні заяви, і в маніфесті не було вказано "права без різниці статі". Всеросійський союз рівноправності жінок в ультимативній формі заявив, що якщо їм не нададуть виборчі та інші права, то вони виведуть маніфестацію на вулиці Петрограда. 19 березня, за даними газет, на вулиці столиці вийшло більше 40 тисяч жінок на чолі з Вірою Фігнер.
Чи може жінка мати своє майно? Ви ствердно кивнете головою. Але до середини XX століття у Великобританії жінка, стаючи дружиною, втрачала право на своє ж майно, вона не могла вступати в договірні взаємини, укладати договори та навіть складати заповіт без дозволу чоловіка. Ще у 1960-х роках для того, щоб відкрити рахунок у банку, жінка мала надати письмовий дозвіл від чоловіка. Лише у 1975 році англійські жінки отримали право відкривати рахунки в банках на своє ім'я та розпоряджатися своїм майном.
"Моє тіло - моє діло", - стверджують феміністки усього світу. Для чого вони це роблять, як думаєте? Відмінна риса сучасного світу – масштабний рух зі звільнення особистості від різних культурних, релігійних та соціальних стереотипів. Значна частина цього процесу пов'язана з набуттям жінками репродуктивної свободи. Це означає, що жінці повертається право розпоряджатися власним тілом: жити таким сексуальним життям, яке їй підходить, і самостійно приймати рішення про готовність завагітніти або перервати небажану вагітність.
Від початку XXI століття в Україні рівень застосування контрацепції як альтернативи небажаної вагітності збільшився, однак, згідно зі звітом 2010 року, спостерігається надзвичайно високий рівень застосування засобів екстреного попередження небажаної вагітності.
Загальний рівень використання контрацепції у міських поселеннях помітно перевищує відповідний рівень у сільській місцевості, зокрема коли йдеться про вживання так званих "сучасних" методів контрацепції. Вони використовуються кожною другою жінкою, яка проживає у місті, і 37% жінок у сільській місцевості. Згідно з результатами дослідження Молодь України (проведеного у 2010 році), 61% тих, хто вступав у статевий контакт, використовували засоби контрацепції. Вперше право на знеболювання під час пологів з'явилося в жінок у 1853 році лише завдяки сміливості королеви Вікторії, яка зважилася застосувати хлороформ під час пологів. Вдалий експеримент відкрив можливість застосування знеболювання для інших породіль. Надання права на захист гідності домоглися американки в 1986 р, коли Верховний суд США постановив, що сексуальна агресія або неналежна поведінка щодо жінок на робочому місці є актом дискримінації.
Про насильство
Тепер про проблеми існуючі. Ми вже зазначали, щорічно 600 жінок гинуть в Україні від домашнього насильства. Відомо, що лише 10 відсотків із мільйона українок наважуються говорити про те, що зазнали насильства. Нерідко чомусь наше суспільство виправдовує дії насильника, натомість звинувачує жертву, мовляв, спровокувала. Але насильство - це те, що не може бути виправданим, виправдовувати насильника можна лише тоді, коли є пряма загроза його життю.
За даними Державної служби статистики, через наслідки насильства жінки України втрачають $190 млн на рік. У розрахунку на одну жінку - це $1261 на рік або близько $200 на місяць. Причому середня зарплата українок становить $234 на місяць.
Частка жінок, які, за даними OECD International Development Statistic за 2014 рік, хоча б раз у житті зазнали фізичного або сексуального насильства з боку партнера:
Туреччина - 42%;
США - 36%;
Франція - 26%;
Білорусь - 25%;
Молдова - 25%;
Румунія - 24%;
Словаччина - 23%;
Німеччина - 22%;
Угорщина - 21%;
Росія - 21%;
Польща - 13%;
Україна - 13%;
Швейцарія - 10%;
Гонконг - 9%;
Канада - 6%.
Чому жінкам варто захищати вже здобуті права? Та бодай тому, що зважаючи на кількість гучних заяв та стереотипних уявлень стосовно прав жінок, все ще може обернутися зовсім інакше...
Що ж, з Днем боротьбо за права жінок. З Днем. Пам`ятайте: ніхто крім нас не захищатиме наших прав.
За матеріалами Новое Время та Фонду народонаселення ООН в Україні. Фото - ГІАЦ "Крона". скачать dle 11.3
