Стильний одяг та особистий шарм: дизайнер одягу із Закарпаття про власну кар`єру

Закарпатська мода - яка вона? Та й чи існує взагалі? Як воно - бути дизайнером одягу й створювати власні колекції на Закарпатті? Чи користується стильний одяг індивідуального пошиття попитом? Саме про це Закарпатський Кореспондент розпитував дизайнера одягу з Ужгорода Мар`яна Годованця. 




- Розкажи, як давно займаєшся дизайнерською справою, з чого все у тебе почалося?

- Напевно, все розпочалося в дитинстві, коли я всіляко одягав свої іграшки. Малював, шив і вишивав я майже завжди, ще змалечку. З того часу майже нічого й не змінилося, окрім "іграшок". Тепер вони в мені справжні. (Посміхається, - ред.)

- Де опановував дизайнерську справу? Можливо, проходив якісь закордонні практики чи стажування?

- Спершу я навчався в Київському національному університеті культури та мистецтв на факультеті режисури та хореографії. Саме та й розпочалися мої творчі пошуки самого себе. Я танцював, танцюючи писав вірші, картини (у Київській художній академії), а налітніх канікулах ще й вчився шити. 

Згодом почав працювати помічником дизайнера, тому пари в університеті досить часто пропускав. Однак найбільше досвіду й навичок я отримав вже тоді, коли відкрив власну студію. Саме тоді я й отримав велетенську дизайнерську практику. Однак вважаю, що завжди потрібно всіляко удосконалюватися, тому зараз приглядаюся до кількох курсів у Європі, які я б хотів пройти. 




- Ти людина, яка дотична до чогось прекрасного, тому неодмінно хочеться дізнатися, що для тебе є красою?
- Красу я бачу у всьому, що мене оточує. Перестаю її помічати тільки тоді, коли важко на душі, втрачаю свою внутрішню рівновагу. Тому, намагаюсь цього не допускати. 

Аналізуючи людську красу, розумію, що одяг для мене займає далеко не перше місце. Так само як і загальноприйняті ідеали фізичної вроди. Люди-океани - найпрекрасніші для мене. Від них не можна відірвати свого погляду. Їх хочеться слухати завжди: коли спокійні чи бурхливі. Найбільша краса знаходиться в глибинах їхніх душ. Кожного разу, як з ними зустрічаюся, хочеться занурюватись в їхні прекрасні течії роздумів, мрій, посмішок, поглядів, емоцій...




- Кого вважаєш іконою стилю?

- Не певен, що у моєму світогляді є місце для ікон... Є жінки, яких я дуже люблю і милуюся ними. Щасливий мати стильних, божественно красивих маму, жінок нашої родини, подруг. Із публічних людей поки що мені цікава тільки одна жінка. Де б вона не з'явилася, всі спалахи камер спрямовані на неї. Вона одна із виняткової когорти людей фешн світу, яка залишається абсолютно не пластмасовою. В ній стільки життя, що вистачить на кількох людей. Напевно тому її зовнішній вигляд такий багатогранний та цікавий. На всі 100 погоджуюсь з її висловлюванням: «Добрий смак - це не більше, ніж вигадка. Я за надмірність». Цю неймовірну жінку звуть Анна Делло Руссо. 




- Скільки колекцій вже створено? Розкажи про них. 

- Поки що мало колекцій вдалося втілити в життя. Вони були намальовані і не більше. Розпочав я дуже грандіозно, створивши в 2009-му році колекцію Haute Couture під назвою La Fluer. Зараз за подібні проекти навіть не беруся. Але дуже сподіваюся, що у майбутньому я матиму змогу створювати абсолютно некомерційний театральний кутюр. 

Наступною була колекція весільних та вечірніх суконь. На моє привелике здивування, найнезвичніші сукні із колекції були найбільш комерційноуспішними. Дівчата, котрі приходили за простенькими скромними сукнями, в результаті купували найрозкішніші. Деякі моделі ми продовжували відшивати ще кілька років поспіль. 




Вже у 2015-му я створив колекцію Art Lover. Я й досі милуюся тими сукнями, як творами мистецтва. Ця колекція наповнена великою кількістю ручної роботи, розшита закоханістю й розписана італійським живописом та кіномистецтвом. 

Тоді ж з`явилася й колекція аксесуарів-метеликів. Вони літали в моїй голові і наповнили мою творчість. Метелики стали моєю візитівкою. І кожного року різноманіття метеликів примножується і розлітається по світу. 




Потім була зовсім нова й незвична для менеколекція Alien (Осень-зима 2016). Вона розкрила мене з нової сторони. Не схожа на увесь попередній солодкий й мерехтливий рожевий гламур. Мені вдалося захопити нову аудиторію і ще краще зрозуміти самого себе. В цій колекції я вперше використав тканину з власними принтами. Мені так це сподобалося, що не міг вже спинитися і принтував все. Наступні капсульні пректи - Flower Machinery, Godovanets Sweatshirts, Art Chain, Flowering - були створені з моїх авторських тканин.




- Які стилі чи напрямки у дизайні тобі найближчі?


- Мені подобається творчість багатьох дизайнерів. В кожного є щось своє. Elie Saab, Zuhair Murad - це стабільно прекрасний першокласний потік мереживного кутюра. Dolce & Gabbana - неспинна італійська фієста. З кожною їхньою колекцією ти ніби повертаєшся в сім'ю, де все знайоме і святкове. Christian Lacroix створював сукні-художні колажі. Квіти перепліталися зі смужками, непоєднувані кольори ставали найкращими друзями в його луках. John Galliano - геній, політ фантазії, який не вдасться повторити більше ніокму. Alexander McQueen та Iris van Herpen (об'єднав їх не просто так), вони ніби прибульці. Їхнє мислення настільки неземне, що я не знаходжу слів, щоб описати. Таке рідко буває. 




- З ким із дизайнерів співпрацюєш?

- Я не співпрацюю з іншими дизайнерами. Жодних спільних колекцій в мене ще не було і напевно й не буде. Створюючи лук, й мене є чітке уявлення, що саме це повинно бути: від взуття до зачіски й мейкапу. Я не уявляю, як можна довірити щось іншому митцю. І для чого? Спільні проекти з художниками, музикантами - інша справа. Завжди відкритий для цього. 




- Чи вдається продавати власні колекції? Як часто працюєш над індивідульними замовленнями?

- З великою комерцією я поки ще не зустрівся. Занадто багато виконував самотужки. І коли колекції були готовими, то в мене вже сил і бажання не вистачало на те, щоб рекламувати і продавати свої творіння. Напевно, так повинно було бути. Тому що зараз в мене є вбрання Haute Couture , яке в будь який момент зможе прикрасити мій шоу-рум, чи стати частиною мого навчального дизайнерського курсу. 
Нескінченний потік індивідуальних замовлень завжди був, є, і, напевно, буде. 




- Чи носиш власний одяг у повсякденному житті?

- В Ужгороді майже не носив. Тепер, перебуваючи закордоном, тільки своє і ношу. Тут так гарно навколо і так багато незвичних людей, що душа радіє і прагне свята. Кожного разу виходжу на вулицю, як на фієсту, одягаючи найгарніше зі свого гардеробу. 

Ольга Беца, Закарпатський Кореспонден